Вагонна розмова

Одного разу у мене відбувся така собі «вагонна» розмова. Мій співрозмовник, в одязі люмпен - пролетаря, з видом знавця вже годину гудів про ущербність світу, про те, що "вони" все вже відібрали і поділили. Але продовжують грабувати народ. Говорив він філософськи, ні в чому не сумніваючись, і від цього слухати його було дуже цікаво. Потім тема змінилася питанням: а що ж робити? Тут мій всезнаючий співрозмовник, як з рогу достатку, почав сипати бізнесовими проектами. Притому, щиро шкодуючи, що ті люди, яким нібито це треба, - робити цього не хочуть. Ну, тупі.

- А сам-то ти чим займаєшся? - питаю.

- Та так, то там, то там. Але на роботі розумні люди не потрібні, і грошей мало платять. А для бізнесу гроші потрібні. У мене стільки ідей! А робити ніхто нічого не хоче. А такі гроші можна було б заробляти!

- Так, а сам?

Довгий, безцільно-замислений погляд на пропливаючі пейзажі за вікном.

- А що я можу? Потрібні гроші і взагалі ... От класно було в дитинстві. Мама про все піклується, ні про що думати не треба.

- І робиш те, що хочеться.

- Так толку з того, що хочеться. Якщо я буду робити те, що хочу, я з голоду помру.

- Так це ж борсання в невагомості: ні фундаменту, ні мети. На Землі все правильно. Природний відбір ніхто не відміняв. І розшарування йде не за кількістю грошей. Вмирають як багаті, так і бідні. А є люди, життя яких - загадка. У них інший спосіб мислення, інші цінності. Видно ж тільки зовнішня сторона. Гроші - в першу чергу. Нормальній людині важко навіть припустити, ЩО може цікавити таку людину. Нормальній людині важко уявити, як ЦЕ взагалі може становити інтерес! Чому у одних завжди все виходить, а інші безпорадно борсаються? Еволюція! Про «дітей індиго» чув?

Пауза. Довга. Про що думав цей чоловік? Щось розгублено-хаотичне ... І, як би, з досадою відкидаючи все:

- Та не бачу я ніякої користі від «індиго». По-моєму, це все понти.

- Так я про те й кажу, що неможливо оцінювати майстерність Майстра - не досягнувши навіть рівня підмайстра. Ти ж все міряєш за єдиною шкалою: що вигідно, а що ні. А Майстер, може бути, взагалі не міряє. Він просто робить, коли йому це треба.

- А ще, - додав я, ігноруючи непробивність співрозмовника, - найбільша проблема в тому, що люди не знають свого місця в житті. Ось і носяться всі за бабками. Ось в первісному суспільстві - шаман знав, ким бути цій дитині. І її з дитинства навчали саме цьому вмінню. І було це в радість. І жили люди тому щасливо. Тому що знала людина, що це її сьогодення. А сьогодні практично ніхто не в змозі сказати, в чому його покликання, який у нього дар від Бога? Ніхто цього не вчить. Ось і носяться всі за бабками, тому що не знають, що достаток - це результат повноцінного радісного життя, а не навпаки. Починати треба з визначення свого дару і своїх справжніх бажань. Це головне. Тільки ж робити треба, не тільки мріяти ...

... Як в пісок вода ... Що я роблю не так? Чому люди, животіючи одночасно у всіх видах злиднів, так наполегливо тримаються за звичний спосіб життя? Найсмішніше якраз те, що я знаю чому. Але що з цим робити? Так, щоб без насильства.

Після прибуття поїзда ми розлучилися. Я пішов своєю дорогою, а він пішов своєю. В одязі люмпен-пролетаря, з запитально-задумливим поглядом.

Хто з нас більше почерпнув з цієї розмови? Що потрібно зробити, щоб людина САМА ЗАХОТІЛА зробити своє життя щасливим і радісним? І, для початку, напевно, банальне, але дуже складне питання: «А яка воно особисто для Вас, щасливе і радісне життя?»

Сергій Шевгота

Додати новий коментар

Обмежений HTML

  • Дозволені теґи HTML: <a href hreflang> <em> <strong> <cite> <blockquote cite> <code> <ul type> <ol start type> <li> <dl> <dt> <dd> <h2 id> <h3 id> <h4 id> <h5 id> <h6 id>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
  • Адреси веб-сторінок та адреси електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.